У Шевченковім сквері
Дерева скупані дощем
Як на Великдень, сяють щемко
А під зеленим їх плащем
Сидить насуплений Шевченко
В сумних очах його застиг
Правічний подив України...
Чом не спаде з рабів отих
Тягар постійної руїни?
(Євген Безкоровайний)
